Вимоги до улаштування та експлуатації систем водопостачання та каналізації

Вимоги до улаштування та експлуатації систем водопостачання та каналізаціїВимоги до улаштування та експлуатації систем водопостачання та каналізації
1. Загальні вимоги

1.1. Водопостачання та каналізація будівель і споруд підприємств повинні бути виконані у відповідності з вимогами СНиП 2 04 0ї 85, СНиП 2.04.02-84, СНиП 2.04.03-85 і
ГОСТ 12.3.006-75.

1.2. В vcix типах будівель, які зводяться у каналізованих районах, слід передбачати системи внутрішнього водопостачання та каналізації.

1.3. Якість холодної та гарячої води, що використовується для господарсько-питних потреб, повинна відповілати вимогам ГОСТ 2874-82.
Якість води, яка використовується для виробничих потреб, повинна відповідати технологічним вимогам з урахуванням її впливу на продукцію, що випускається, та забезпечувати відповідні санітарно-гігієнічні умови для обслуговуючого персоналу.

1.4 У разі приєднання каналізаційних мереж промислових підприємств до вуличної або внутрішньоквартальної мережі населеного пункту слід передбачати випуски з контрольними колодязями, що розміщені поза межами підприємства.
Необхідно передбачати пристрої для вимірювання кількості стічних вод, що скидаються від кожного підприємства.

1.5. Об’єднання виробничих стічних вод кількох підприємств допускається після контрольного колодязя кожного з підприємств.

1.6. Вся розподільча мережа водопостачання та каналізації повинна бути позначена на генеральному плані підприємства. Окрім того, на підприємстві повинні бути виконавчі креслення всіх водопровідних та каналізаційних мереж і споруд з наведенням усіх технічних даних (матеріалу та розмірів трубопроводів, колодязів, камер, глибини закладання, категорії грунтів, арматури тощо) з прив’язками до будинків або опорних пунктів, а також особливими даними щодо можливих загазованості та затоплювання колодязів та камер. Всі зміни при ремонті і реконструкції мереж та споруд повинні наноситись на виконавчі креслення.

2. Вимоги до систем водопостачання

2.1. Розміщення, влаштування, експлуатація та порядок обслуговування систем водопроводу повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.02-84.
Водопровідні мережі повинні бути закільцевані.

2.2. Кожна водозабірна споруда з відкритих чи підземних джерел, що знаходиться у веденні підприємства, повинна мати технічну документацію, погоджену у встановленому порядку з місцевими органами санітарного нагляду.

2.3. Резервуари води для технологічних та господарсько-питних потреб, що розташовані поза будівлями, повинні бути закритими, а резервуари, що розміщені у землі, обнесені огорожею висотою не менше 1 м.

2.4. Водозабірні споруди для питної води повинні мати зону суворого санітарного режиму, розміри якої встановлюються за діючими СНиПами та погоджуються з місцевими органами санітарного нагляду. Зона повинна бути огороджена, нічної пори освітлена.

2.5. Господарсько-питний водопровід, який живиться від міського водопроводу, не повинен мати безпосереднього з’єднання з водопроводом, який живиться від місцевого джерела водопостачання, а також з водопроводом, який подає воду непитної якості.

2.6. Питні фонтанчики або установки для забезпечення газованою водою слід передбачати на відстані не більше 75 м від робочих місць у будівлях.

2.7. На підприємствах, де джерела питного водопостачання не забезпечують всіх потреб споживачів, за наявності техніко-економічного обгрунтування та за погодженням з органами санітарно-епідеміологічної служби допускається підведення води непитної якості до пісуарів та змивних бачків унітазів.

2.8. Прокладання труб водопостачання у приміщеннях електрощитової та холодильних камерах не дозволяється.

2.9. Приєднання водорозбірних приладів до циркуляційних трубопроводів не допускається.

3. Вимоги до систем каналізації

3.1. Для відведення стічних вод повинні передбачатися окремі мережі виробничої та побутової каналізації.

Підприємство повинне забезпечувати щодобовий лабораторний контроль ефективності очищення виробничих та побутових стічних вод.

3.2. Каналізаційна мережа підприємств повинна приєднуватись до загальноміської каналізації за умови забезпечення характеристики стічних вод на рівні вимог СНиП 2.04.03-85 та за погодженням з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби у відповідності з Правилами прийому стічних вод до систем каналізації населених пунктів.

3.3. Виробничі стічні води, що містять горючі рідини, суспендовані речовини, жири, масла, кислоти, а також інші речовини, які порушують нормальну роботу або викликають руйнування мереж та очисних споруд, а також ті, що містять цінні відходи виробництва, слід очищувати до їх надходження до зовнішньої мережі каналізації.

3.4. Не дозволяється введення до експлуатації підприємства при відсутності або з недобудованими спорудами каналізації.

3.5. Приєднувати виробничу каналізацію, яка транспортує стічні води, що містять пальні та легкозаймисті рідини, до мережі побутової каналізації та водостоків не допускається.
Не допускається скидання до каналізації технологічних розчинів, а також осаду з технічних резервуарів при очистці останніх. Скидання до каналізації отруйних продуктів та реагентів за нормальної експлуатації та при аваріях не дозволяється. Ці продукти слід скидати до спеціальних технологічних ємкостей для подальшої утилізації або обеззаражування.
Скидання побутових та забруднених виробничих стічних вод до поглинальних колодязів та бурових свердловин не дозволяється.

3.6. Не допускається влаштування усередині приміщень відстійників (у тому числі жироуловлювачів) для уловлювання домішок, що швидко загнивають, а також уловлювачів для легкозаймистих та горючих рідин.

3.7. Для запобігання проникненню газів з каналізаційної мережі до технологічного устаткування або приміщення цеху, всі санітарні прилади та приймачі, що встановлені на мережах побутової та виробничої каналізації, повинні бути обладнані гідравлічними затворами.

3.8. Прокладання внутрішніх каналізаційних мереж не допускається: - під стелею, у стінах та у підлозі обідніх залів, робочих кімнат, адміністративних будівель, залів засідань, залів для глядачів, бібліотек, навчальних аудиторій, електрощитових та трансформаторних, пультів управління, автоматики, припливних вентиляційних камер та виробничих приміщень, які вимагають особливого санітарного режиму.

3.9. Прокладання під підлогою трубопроводів, якими транспортуються агресивні та токсичні стічні води, слід передбачати в каналах, виведених до рівня підлоги та перекритих з’ємними плитами, або, при відповідному обгрунтуванні, у прохідних тонелях.

3.10. Насоси для перекачування побутових та виробничих стоків, які містять у своєму складі токсичні забруднення та речовини, що швидко загнивають, а також для перекачки стічних вод, які виділяють отруйні або неприємні запахи, гази або пари, слід розміщувати в окремо розташованій будівлі, підвалі або ізольованому приміщенні, а за відсутності підвалу - в окремому опалювальному приміщенні першого поверху, яке має самостійний вихід назовні або на сходову клітку.
Приміщення насосної станції слід обладнати припливно- витяжною вентиляцією. Приймальні резервуари для вказаних стічних вод слід розташовувати поза будівлями або в ізольованих приміщеннях разом з насосами.

3.11. Для вибухопожежонебезпечних цехів слід передбачати окрему виробничу каналізацію з самостійними випусками, вентиляційними стояками та гідрозатворами на кожному з них.
Вентиляцію мережі необхідно передбачати через вентиляційні стояки, приєднані до найвищих точок трубопроводів.
В уловлювачах для очищення стічних вод від горючих рідин слід передбачати на підвідних трубопроводах гідравлічні затвори та витяжну вентиляцію.

3.12. Приміщення споруд механічного очищення стічних вод та біофільтрів повинні бути оснащені припливно- витяжною вентиляцією, що забезпечує не менше 5-кратного обміну повітря щогодини.

3.13. У разі робіт на спорудах для очищення стічних вод повинні вживатись заходи, що виключають безпосередній контакт обслуговуючого персоналу зі стічною рідиною ( застосування дистанційного управління, засобів захисту працюючих).
Відбір проб води або осадів із споруд слід виконувати з робочих площадок, улаштування яких(огорожа, освітлення тощо) повинне гарантувати повну безпеку працівників.

3.14. При ручному очищенні покидьки з грат слід видаляти в збірники з накривками з наступним їх вивезенням до місць знешкодження.

4. Вимоги безпеки при експлуатації споруд водопостачання та каналізації

4.1. Персонал підприємств водопостачання та каналізації, що зайнятий обробкою питних та стічних вод, окрім медичного огляду (первинного та періодичного) повинен забезпечуватись попереджувальними щепленнями у відповідності з вимогами санітарних органів (проти черевного тифу, паратифів А та В, дизентерії тощо).

4.2. В колодязях та камерах мереж водопостачання та каналізації і інших спорудах повинні бути передбачені драбини або скоби для спуску.

4.3. Управління гратами, шиберами, засувками та іншим обладнанням, що знаходиться під водою, повинно здійснюватись з землі за допомогою маховиків керуючих пристроїв, що виведені на поверхню перекрить на висоту 0.7 м.

4.4. Роботи в заглиблених камерах, шахтних колодязях тощо повинні виконуватись у відповідності з вимогами, викладеними у розділі 7.2.2 ч.1 цих Правил.

4.5. Приймальна камера на підвідному колекторі, приміщення грат та приймального резервуара каналізаційних насосних станцій повинні бути оснащені вентиляцією з не менше 5-кратного обміну повітря щогодинно. В насосних станціях, до яких можливе надходження вибухонебезпечних або токсичних виробничих стічних вод, повинна бути вентиляція приміщень грат та резервуарів з 12-кратним обміном повітря щогодинно.

4.6. Включення освітлення, вентиляції та іншого об-ладнання повинні розміщуватись перед входом до приміщення грат.

4.7. Вхід до приміщення автоматизованих грат допускається лише після 10-12 хвилинного провітрювання приміщення механічною вентиляцією.
Вентиляція повинна працювати безперервно під час знаходження людей у приміщенні.

4.8. При полях фільтрації належить передбачати душову, приміщення для сушіння спецодягу, для відпочинку та прийому їжі. На кожні 75-100 га площі полів фільтрації слід передбачати будки для обігрівання обслуговуючого персоналу.

4.9. Приміщення споруд для очищення стічних вод, включаючи фізико-хімічне очищення, повинні бути обладнані вентиляцією, що забезпечує 12-кратний обмін повітря щогодинно. Вмикання та час роботи вентиляції повинні відповідати вимогам п. 4.7. ч.І цих Правил.

4.10. Вздовж периметру градирні повинна бути влаштована огорожа висотою не менше 1 м. На поруччі повинні бути вивішені знаки безпеки, що не дозволяють купання в градирнях.

4.11. Для проходу персоналу через кювети, по яких води відводяться з території градирні та бризкальних басейнів, повинні бути передбачені містки з поруччям, на яких мусять бути закріплені рятувальні засоби.

4.12. Вентилятори градирень повинні бути огороджені. Доступ до вихідного отвору вентилятора повинен бути виключений. Заходити до дифузора вентилятора в часи його роботи не дозволяється. На період огляду та поточного ремонту градирень вентилятори повинні бути відключені та застопорені.

4.13. Хлордозаторні повинні бути обладнані опаленням, постійно діючою витяжною вентиляцією, системами водопостачання і сигналізації. Пусковий пристрій систем вентиляції повинен бути розміщений у тамбурі перед входом до приміщення. Вентиляційні установки повинні мати резервне незалежне джерело електропостачання. Видалення повітря повинно здійснюватися з нижньої зони, де можливе накопичення хлору.

5. Шум та вібрація

5.1. При опрацюванні технологічних процесів, проектуванні, виготовленні та експлуатації машин та устаткування, виробничих споруд та будівель, а також при організації робочого місця слід вживати всіх заходів до зниження шуму, що впливає на людину, до показників, що не перевищують гранично допустимих рівнів.

5.2. Гранично допустимий рівень шуму (ГДР) на постійних робочих місцях та на території підприємства не повинен перевищувати 80 дБА. ГДР на робочих місцях необхідно знижувати в залежності від важкості та напруженості праці.
Визначення категорії напруженості та важкості праці здійснюється у відповідності з ергономічними критеріями оцінки важкості та напруженості праці, наведених у Санітарних нормах допустимих рівнів шуму на робочих місцях.

5.3. Приміщення, в яких розміщене устаткування з підвищеним рівнем шуму та вібрації, повинні бути ізольовані та обладнані засобами шумо- та віброізоляції (устаткування вста-новлене на віброізолюючих та шумопоглинальних основах тощо).

5.4. Для усунення передачі шуму з шумних приміщень до малошумних та за межі будівель або території підприємства слід:
а) вибирати проммайданчик для будови виробничих під-приємств, в яких застосовується шумне устаткування, з урахуванням існуючого або проектного планування населеного пункту;
б) шумне виробництво відокремлювати від меж житлового району та інших виробництв шумозахисною зоною з чагарників або дерев густолистяних або хвойних порід;
в) патрубки повітроводів вихлопу та всмоктування потужних агрегатів та вентиляторів, які виходять з будівлі, повинні бути обладнані глушниками, які знижують шум до рівня, встановленого нормами;
г) вентилятори з повітроводами повинні з’єднуватися за допомогою гнучкої вставки;
д) приводні паси вентиляторів повинні бути у повному комплекті і з однаковим натягом.

5.5. Машини та агрегати у відповідності з планом ПГ1Р повинні оглядатись з метою своєчасного виявлення та усунення усіх дефектів, що можуть викликати збільшення шуму (знос шестерень, підшипників, невчасне та недостатнє їх змазування тощо).

5.6. Не дозволяється перебування працюючих в зоні з рівнем звукового тиску понад 135 дБА в будь-якій октавній смузі.

5.7. Вібрація на робочих місцях виробничих приміщень не повинна перевищувати граничнодопустимі рівні, що їх наведено у ГОСТ 12.012—90.

5.8. Вібрація, яку створюють ручні машини, обладнані двигунами, при роботі яких маса ручної машини повністю або частково сприймається руками оператора, не повинна перевищувати допустимих значень їх, що наведено у ГОСТ 17770-86.

5.9. Маса вібруючого устаткування або його частин, що утримується руками у різних положеннях в процесі праці, не повинна перевищувати 10 кг, якщо технічні вимоги не передбачають більш жорстких обмежень.

5.10. Рукоятки інструментів, пристроїв, а також органів управління повинні мати форму, зручну для роботи.

5.1 При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 75% тривалості робочого дня. Понадурочні роботи з вібруючим устаткуванням не допускаються.

5.12. Головні організаційно-технічні та лікувально-профілактичні заходи щодо обмеження несприятливого впливу вібрації на працюючих:
- зменшення вібрації у джерелі її виникнення конструктивними та технологічними методами при розробці нових та модернізації існуючих машин;
- зменшення вібрації на шляху розповсюдження засобами віброізоляції та вібропоглинання, наприклад, за рахунок застосування спеціальних сидінь, площадок з пасивною пружинною ізоляцією, гумових, поролонових та інших поглинаючих вібрацію настилів, мастик тощо;
- перевірка наявності вібраційних характеристик (ВХ) в паспортах на новопридбані машини (в технічному паспорті машини повинні бути наведені ВХ та методи їх контролю у відповідності з ГОСТ 12.012-90), а при їх відсутності та необхідності -проведення вхідного контролю;
- своєчасне проведення планового та попереджувального ремонту машин з обов’язковим післяремонтним контролем вібраційних характеристик;
- використання машин у відповідності з їх призначенням, передбаченим нормативно-технічною документацією;
- виключення контакту працюючого з вібруючими поверхнями поза межами робочого місця або робочої зони (встановлення огорож, сигналізації, блокування, попереджувальних написів тощо).

5.13. На підприємствах, в організаціях та в установах повинен бути забезпечений контроль рівнів шуму та вібрації на робочих місцях не менше одного разу на рік.

Владимир Заниздра

Основатель сайта Baker-Group.net. Более 25-ти лет опыта в кондитерском производстве. Более 20-ти лет опыта управления. Опыт в организации и проектирования производства с нуля. Сайт: baker-group.net/contacts.html Эл. почта Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Оставить комментарий