Захисні заходи електробезпеки від ураження електричним струмом

Захисні заходи електробезпеки від ураження електричним струмомЗахисні заходи електробезпеки від ураження електричним струмом
1.1. Для захисту людей від ураження електричним струмом при пошкодженні ізоляції повинен бути застосований, у крайньому разі, один з наступних захисних заходів: заземлення, занулення, захисне вимкнення, розподільчий трансформатор, мала напруга, подвійна ізоляція, вирівнювання потенціалів.
1.2. Заземлення чи занулення електроустановок слід виконувати:
- при напрузі 380 В і вище змінного струму та 440 В і вище постійного струму - в усіх електроустановках. У разі неможливості виконання заземлення, занулення або, якщо це становить значні труднощі з технологічних причин, допускається обслуговування електроустаткування з ізолюючих площадок;
- при номінальних напругах понад 42 В, але нижче 380 В змінного струму та понад 110 В, але нижче 440 В постійного струму - лише у приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних, а також на зовнішніх установках.
1.3. Для заземлення електроустановок у першу чергу повинні бути використані природні заземлювачі. Якщо при цьому опір заземлюючих пристроїв або напруга дотику має допустимі значення, а також забезпечуюються нормовані значення напруги на заземлюючому пристрої, то штучні заземлювачі повинні застосовуватися лише у разі необхідності зниження щільності струму, що протікає природніми заземлювачами або стікає з них.
1.4. Для заземлення електроустановок різного призначення і різних напруг, що територіально наближені одна до іншої, рекомендується застосовувати один загальний заземлюючий пристрій.
Для об’єднання заземлюючих пристроїв різних електроустановок у один загальний заземлюючий пристрій слід використовувати усі наявні природні, особливо подовжені, заземлюючі провідники.
Заземлюючий пристрій, який використовується для заземлення електороустановок одного або різних призначень і напруг, повинен задовольняти усім вимогам, що ставляться до заземлення цих електроустановок: захисту людей від ураження електричним струмом при пошкодженні ізоляції, умовам режимів роботи мереж, захисту електроустаткування від перенапруги тощо.
1.5. Електроустановки до 1 кВ змінного сруму можуть бути з глухозаземленою або з ізольованою нейтраллю, електроустановки постійного струму - із глухозаземленою або ізольованою середньою точкою, а електроустановки з однофазним джерелом струму - з одним глухозаземленим або з обома ізольованими виводами.
У чотирипровідних мережах трифазного струму і трипровідних мережах постійного струму глухе заземлення нейтралі або середньої точки джерел струму є обов’язковим.
1.6. В електроустановках до 1 кВ з глухозаземленою нейтраллю або з глухозаземленим виводом джерела однофазного струму, а також з глухозаземленою середньою точкою в трипровідних мережах постійного струму повинне бути виконане занулення. Застосування в таких електроустановках заземлення корпусів електроприймачів без їх занулення не допускається.
1.7. Електроустановки до 1 кВ змінного струму з ізольованою нейтраллю або ізольованим виводом джерела однофазного струму, а також електроустановки постійного струму з ізольованою середньою точкою слід застосовувати у разі підвищених вимог безпеки (для пересувних установок тощо). Для таких установок у якості захисного заходу повинно бути виконано заземлення у поєднанні з контролем ізоляції мережі або захисне вимкнення.
1.8. Захисне вимкнення рекомендується застосовувати у якості основного і допоміжного заходу захисту, якщо безпека не може бути забезпечена шляхом заземлення чи занулення або якщо улаштування заземлення чи занулення викликає труднощі за умовами виконання або за економічних міркувань. Захисне вимкнення повинно здійснюватися пристроями (апаратами), що задовольняють у відношенні надійності дії спеціальним технічним умовам.
1.9. Трифазна мережа до 1 кВ з ізольованою нейтраллю або однофазна мережа до 1 кВ з ізольованим виводом, що зв’язані трансформатором з мережею вище 1 кВ, повинна бути захищена пробивним запобіжником від небезпеки, що виникає при пошкодженні ізоляції між обмотками вищої і нижчої напруги трансформатора. Пробивний запобіжник повинен бути встановлений у нейтралі або фазі з боку нижчої напруги кожного трансформатора. При цьому повинен бути передбачений контроль за цілістю пробивного запобіжника.
1.10. У електроустановках до 1 кВ у місцях, де у якості захисного заходу застосовуються розподільні або понижуючі трансформатори, вторинна напруга трансформаторів повинна бути: для розподільних трансформаторів - не більше 380 В, для понижуючих трансформаторів - не більше 42 В.
У разі застосування цих трансформаторів слід керуватися наступним:
1) розподільні трансформатори повинні задовольняти спеціальним технічним умовам у відношенні підвищеної надійності конструкції і підвищених випробувних напруг;
2) від розподільного трансформатора дозволяється живлення тільки одного електроприймача з номінальним струмом плавкої вставки або розщеплювана автоматичного вимикача на первинній стороні не більше 15А;
3) заземлення вторинної обмотки розподільного трансформатора не допускається. Корпус трансформатора у залежності від режиму нейтралі мережі, що живить первинну обмотку, повинен бути заземлений або занулений. Заземлення корпусу електроприймача, приєднаного до такого трансформатора, не потрібне;
4) понижуючі трансформатори з вторинною напругою 42 В і нижче можуть бути використані у якості розподільних, якщо вони задовольняють вимогам, наведеним у пп. 1 і 2 цього параграфу. Якщо понижуючі трансформатори не є розподільними, то у залежності від режимів нейтралі мережі, що живить первинну обмотку, слід заземлювати або зану- лювати корпус трансформатора, а також один з виводів (одну із фаз) або нейтраль (середню точку) вторинної обмотки.
1.11. До частин, що підлягають зануленню або заземленню відносяться:
1) корпуси електричних машин, апаратів, трансформаторів, світильників тощо;
2) приводи електричних апаратів;
3) вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів;
4) каркаси розподільних щитів, щитів керування, щитків і шаф, а також частини, які знімаються або відчиняються, якщо на останніх встановлено електрообладнання напругою вище 42 В змінного струму або більше 110 В постійного струму;
5) металеві конструкції розподільних пристроїв, металеві кабельні конструкції, металеві кабельні з’єднувальні муфти, металеві оболонки і броня контрольних і силових кабелів, металеві оболонки проводів, металеві рукави і труби елект-ропроводки, кожухи і опорні конструкції шинопроводів, лотки, короби, струни, троси і сталеві полоси, на яких закріплені кабелі і проводи (окрім струн, тросів і полос, на яких прокладені кабелі із заземленою або зануленою металевою
оболонкою чи бронею), а також інші металеві конструкції, на яких встановлене електрообладнання;
6) металеві оболонки і броня контрольних і силових кабелів і проводів напругою до 42 В змінного струму і до 110 В постійного струму, прокладених на загальних металевих конструкціях, у тому числі у загальних трубах, коробах, лотках тощо разом з кабелями і проводами, металева оболонка і броня яких підлягає заземленню або зануленню;
7) металеві корпуси пересувних і переносних елктроприймачів;
8) електрообладнання, що встановлене на рухомих частинах верстатів, машин і механізмів.
1.12. Заземлюючий пристрій, який виконується з до-держанням вимог до його опору, повинен мати у будь-яку пору року опір не більше 0.5 Ом, включаючи опір природніх заземлювачів.
1.13. Заземлення електроустановок напругою вище 1 кВ мережі з ізольованою нейтраллю при використанні заземлюючого пристрою тільки для електроустановок вище 1 кВ повинно бути не більше 10 Ом.
1.14. В електроустановках напругою до 1 кВ з глухо-заземленою нейтраллю опір заземлюючого пристрою, до якого приєднані нейтралі генераторів чи трансформаторів або виводи джерел однофазного струму, у будь-яку пору року повинен бути не більше 2, 4 і 8 Ом відповідно при лінійних напругах 660, 380 і 220 В джерела трифазного струму або 380, 220 і 127 В джерела однофазного струму.
1.15. В електроустановках напругою до 1 кВ з ізольованою нейтраллю опір заземлюючого пристрою, що використовується для заземлення електроустаткування, повинен бути не більше 4 Ом.
1.16. В електроустановках понад 1 кВ з ізольованою нейтраллю повинне бути виконане заземлення.
1.17. У вибухонебезпечних зонах будь-якого класу підлягають заземленню всі електроустановки при усіх напругах змінного та постійного струму, а також устаткування, яке встановлено на занулених (заземлених) металевих конструкціях.
1.18. При проведенні ремонтних робіт на електроустаткуванні необхідно встановлювати переносне заземлення для захисту працюючих від ураження електричним струмом в разі помилкової подачі напруги до місця роботи.
1.1 До мережі заземлення повинні бути приєднані стаціонарно прокладені трубопроводи усіх призначень (матеріалопроводи, аспіраційні та вентиляційні повітропроводи тощо), металеві корпуси технологічного устаткування.
1.20. Кожна частина електроустаткування,що підлягає заземленню, повинна бути приєднана до заземлюючого контуру окремим провідником. Послідовне підключення елект-роустаткування до заземлюючого контуру не допускається.
1.21. Відкрито прокладені заземлюючі провідники повинні бути пофарбовані у відповідності з вимогами ГОСТ 12.2.007.0-75. Зовнішній огляд заземлюючого пристрою проводиться разом з оглядом електроустаткування та записом висновків огляду у спеціальному журналі не рідше разу на три місяці. Магістралі заземлення або занулення і відгалуження від них у закритих приміщеннях і зовнішніх установках, місця приєднання заземлюючих і нульових захисних провідників до частин устаткування повинні бути доступні для огляду.
1.22. Все технологічне та транспортне устаткування, де можуть накопичуватись заряди статичної електрики (комунікації, транспортні засоби, повітряні компресори та повітродувки тощо), повинно бути заземлене та являти собою єдиний на всьому протязі електричний ланцюг, приєднаний не ближче ніж через 25 м до заземлюючого пристрою.
1.23. З системи устаткування, що знаходиться в ланцюгу, належить виділяти та заземлювати (незалежно від заземлення всього ланцюга) змішувачі, дозатори, шнеки, приймальні щітки та приймачі сипких матеріалів, фільтри, ємкості з аераційними пристроями, аерожолоби, просіювані та інші пристрої, що є джерелом особливо інтенсивного та швидкого виникнення заряду статичної електрики.
1.24. Залізничні цистерни, автоцистерни та металеві бочки, до яких проводиться наливання (зливання) легкозаймистих рідин, повинні надійно приєднуватись до заземлювача, а також мати заземлююче з’єднання з наливним рукавом.
1.25. В устаткуванні (дробильно-подрібнюючі машини, насоси з електроприводом для перекачування легкозаймистих речовин, газові компресори тощо), яке призначене для роботи в умовах можливого утворення вибухонебезпечних концентрацій парів, газів, пилу та їх сумішей з повітрям, застосування пристроїв, що іскрять, недопустиме.
1.26. Матерчаті рукави пилоочисних фільтрів необхідно прошивати мідяним тросиком, сполученим з заземлюючою системою. При цьому фільтри слід встановлювати за межами цеху або у його ізольованій частині, де немає постійних робочих місць.
1.27. У вибухопожежонебезпечних цехах не дозволяється застосування плоскопасових передач.
Як виняток, дозволяється застосування клинопасових передач, але при цьому усі частини установки повинні бути виконані з електропровідних матеріалів, а шківи та всі металеві предмети, що знаходяться поблизу паса, мусять бути заземлені. Крім того, шкіряні та гумові паси повинні не рідше одного разу на тиждень покриватись мастилом (100 частин гліцерину та 40 частин сажі за масою). Паси слід утримувати в чистоті та не допускати потрапляння до них бруду, масла, води та інших речовин, що можуть змінити електропровідність покриття.
1.28. При транспортуванні ЛЗР автоцистернами пови
нен бути забезпечений контакт корпусу цистерн з землею.
1.2 Зовнішня поверхня скляних трубопроводів повинна металізуватись або фарбуватись електропровідними емалями та лаками. При цьому повинен бути забезпечений електричний контакт між електропровідним шаром та заземленою металевою арматурою.
Замість електропровідних покриттів допускається обмотування скляних трубопроводів мідяним дротом, який повинен бути приєднаний до заземленої металевої арматури. За відсутності металевої арматури контакт електропровідного покриття скляних трубопроводів з заземленням може здійснюватись за допомогою заземлених металевих хомутів через 20-30 м.
1.30. Вимірювання опору заземлювачів, а також питомого опору грунту повинне виконуватись, як правило, в періоди найменшої електропровідності грунту: влітку - при найбільшому висиханні або взимку - при найбільшому промерзанні грунту.
1.31. Позапланові виміри опору заземлюючих пристроїв повинні виконуватись після їх реконструкції або капітального ремонту.
1.32. Вимірювання опору заземлюючих пристроїв з оформленням протоколу повинне проводитись не рідше разу на рік.
1.33. З’єднання заземлюючих провідників між собою повинне бути виконане зварюванням, а їх приєднання до металевих частин апаратів, машин тощо - зварюванням або гвинтовими та болтовими з’єднаннями у відповідності з ГОСТ 12.1.030-81 та ГОСТ 10434-82.
1.34. Біля заземлюючого пристрою або місця приєднання заземлюючих провідників повинен бути розміщений знак заземлення у відповідності з ГОСТ 21130-75.
1.35. Використання землі як фазного або нульового проводу в електроустановках до 1000 В не дозволяється.
1.36. Ємкості (силоси чи бункери) сипких продуктів об’ємом понад 50 куб. м повинні бути заземлені не менше ніж у двох діаметрально протилежних місцях.
Для вертикальних ємкостей діаметром до 2.5 м допускається один заземлюючий пристрій.
В залізобетонних ємкостях повинні заземлюватись їх металеві днища та всі інші металеві частини.
1.37. Проходи спеціально прокладених нульових за-землюючих провідників крізь стіни приміщень з вибухопо- жежонебезпечними зонами повинні виконуватись у відрізках труб або в прорізах. Отвори труб та прорізів повинні бути ущільнені негорючими матеріалами. З’єднання нульових заземлюючих провідників у місцях проходів не допускається.
1.38. Для визначення технічного стану заземлюючого пристрою повинні періодично проводитись:
- зовнішній огляд видимої частини заземлюючого пристрою;
- огляд з перевіркою наявності ланцюга між заземлюючим та заземлюваним елементами (відсутність обривів та незадовільних контактів у проводці, яка з’єднує апарати із заземлюючим пристроєм), а також перевірка пробивних запобіжників трансформаторів;
- вимірювання опору заземлюючого пристрою;
- перевірка ланцюга “фаза-нуль”;
- перевірка надійності з’єднань природних заземлювачів;
- вибіркове розкриття грунту для огляду елементів заземлюючого пристрою, що знаходяться в землі.
1.3 На кожний заземлюючий пристрій, що знаходиться в експлуатації, повинен бути паспорт, який містить схему заземлення, основні технічні дані, дані про результати перевірки стану заземлюючого пристрою, про характер ремонтів та змін, що були внесені до пристрою.
1.40. На вході до приміщень класу В - На необхідно встановлювати металеві грати для ніг, а на вхідних дверях - металеві ручки, що заземлені відповідно до вимог ПУЕ.
1.41. Неметалеве устаткування вважається електростатично заземленим, якщо опір будь-якої точки внутрішньої і зовнішньої поверхонь відносно контура заземлення не перевищує 10 у сьомому ступені Ом.
1.42. При проведенні електозварювальних робіт не дозволяється застосовувати у якості зворотного проводу металеві трубопроводи, устаткування, шини заземлення та інші конструкції. Обидва електропроводи від зварювального агрегату повинні бути підведені безпосередньо до місця електрозварювання.
Владимир Заниздра

Основатель сайта Baker-Group.net. Более 25-ти лет опыта в кондитерском производстве. Более 20-ти лет опыта управления. Опыт в организации и проектирования производства с нуля. Сайт: baker-group.net/contacts.html Эл. почта Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Оставить комментарий

Календарь

« Декабрь 2016 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31  

Рекомендуемые материалы