Робота з переносним електроінструментом

Захист будівель та споруд від блискавки1. Захист будівель та споруд від блискавки

1.1. Відповідно призначень будівель та споруд необхідність виконання захисту від блискавки і вторинних її проявів та його категорія, а при використанні стержневих та тросових блискавковідводів - тип зони захисту повинні визначатись у відповідності з вимогами РД 34.21.122-87.
1.2. Як заземлювачі захисту від блискавки можуть використовуватись всі рекомендовані ПУЕ заземлювачі електроустановок, за винятком нульових проводів повітряних ліній електропередачі напругою до 1 кВ.
1.3. Залізобетонні фундаменти будівель, споруд, зовнішніх установок, опір блискавковідводів слід, як правило, використовувати, як заземлювачі захисту проти блискавки, за умови забезпечення безперервного електричного зв’язку по її арматурі та приєднанні її до закладних деталей за допомогою зварювання.
1.4. Перевірка стану пристроїв захисту проти блискавки повинна проводитись для будівель та споруд І та II категорій один раз на рік перед початком грозового сезону, для будівель та споруд III категорії - не рідше одного разу на три роки зі складанням акту, в якому вказуються виявлені дефекти.
Перевірці підлягають цілісність та захищеність від корозії доступних оглядові частин блискавкоприймачів, струмовідводів та контактів поміж ними, а також величина опору струмові промислової частоти заземлювачів блискавковідводів, що розташовані окремо. Ця величина не повинна перевищувати результатів відповідних вимірів на стадії приймання більше, ніж у п’ять разів. В протилежному разі слід проводити ревізію заземлювача.
1.5. Зовнішні металеві ємкості або окремо розташовані ємкості для зберігання рідкого палива повинні бути захищені від прямих ударів блискавки:
- якщо товщина металу покриття 0.004 м і більше, а також окремо розташовані ємкості об’ємом понад 200 куб. м незалежно від товщини металу покриття досить приєднати до заземлювача;
- якщо товщина металу покриття менше ніж 0.004 м необхідно захистити блискавковідводами, встановленими окремо або на самій споруді.
1.6. Установки, що мають корпуси з залізобетону, повинні бути захищені від прямих ударів блискавки блискавковідводами, що встановлені окремо або безпосередньо на них.

2. Робота з переносним електроінструментом

2.1. Електроінструмент та ручні електричні прилади повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.013.0-91, ПТЕ і ПТБ, ПУЕ.
2.2. До роботи з електроінструментом та ручними електричними машинами класу І у приміщеннях з підвищеною небезпекою ураження електричним струмом та поза приміщеннями допускаються особи, які пройшли виробниче навчання та мають групу з електробезпеки не нижчу II.
2.3. Застосовувати електроінструмент та ручні електричні прилади допускається лише у відповідності.з призначенням, вказаним у паспорті.
2.4. Залежно від категорії приміщення щодо ступеня небезпеки ураження електричним струмом повинні застосовуватись електроінструмент та ручні електричні машини не нижче наступних класів:
- клас І - у приміщеннях без підвищеної небезпеки. При роботі з електроінструментом та ручними електричними машинами класу І слід користуватись засобами індивідуального захисту;
- класи II та III - у приміщеннях з підвищеною небезпекою та поза приміщеннями;
- клас III - у особливо небезпечних приміщеннях, а також при несприятливих умовах роботи (в котлах, баках тощо).
2.5. Не дозволяється експлуатувати машини у вибухонебезпечних приміщеннях або з хімічно активним середовищем, яке руйнує метали та ізоляцію.
2.6. Не допускається експлуатувати машини, що не захищені від діяння крапель та бризок, що не мають відмітних знаків (крапля в трикутнику або дві краплі), в умовах діяння крапель та бризок, а також на відкритих площадках під час снігопаду або дощу.
Кожна машина повинна мати інвентарний номер.
2.7. Корпус електроінструменту на напругу више 42 В повинен мати спеціальний затиск для приєднання заземлюючого проводу з відмітним знаком “3” або “Земля”.
2.8. Оболонки кабелів та проводу повинні закладатися в електроінструмент та міцно закріплюватися, щоб запобігти їх злому та стирання.
2. При користуванні електроінструментом їх провід або кабель повинні підвішуватися. Безпосередній дотик проводів, кабелю з металевими, гарячими, вологими і масляними поверхнями чи предметами не допускається.
2.10. Приєднання до мережі електроінструменту повинне виконуватися шланговим проводом. Допускається застосовувати багатожильний гнучкий провід (типу ПРГ) з ізоляцією на напругу не нижче 500 В, замкнений у гумовий шланг.
2.11. Електроінструмент та допоміжне устаткування повинне піддаватись перевірці не рідше одного разу на 6 місяців.
2.12. Приєднання пересувних електроприймачів у приміщеннях класу В-la і у зовнішніх установках класу В-Іг у межах вибухопожежонеоезпечної зони повинне виконуватися за допомогою гнучкого кабеля, замкненого у гнучкий герметичний металорукав.
2.13. Підключення, технічне обслуговування машин та допоміжного устаткування та їх перевірка повинні проводитись електротехнічним персоналом з групою з техніки безпеки не нижче III.

3. Засоби захисту, які використовуються при роботі з електроустаткуванням

3.1. Засоби захисту повинні знаходитись як інвентарні на трансформаторних підстанціях, в розподільних пунктах, а також видаватись для індивідуального користування.
3.2. Відповідальність за своєчасне забезпечення персоналу та комплектування електроустановок випробуваними засобами захисту у відповідності з нормами комплектування, за організацію правильного зберігання та створення необхідного резерву, своєчасне проведення періодичних оглядів та випробувань, вилучення непридатних засобів та за організацію обліку засобів захисту покладається на керівників цеху, служби, підстанції, дільниці, мережі, майстра дільниці, у віданні якого знаходяться електроустановки або робочі місця, а у цілому на підприємстві - на його власника, або уповноважену ним за наказом посадову особу.
3.3. Всі електрозахисні засоби та пристрої, що знахо дяться в експлуатації, за винятком килимків, підставок, плакатів та знаків безпеки, повинні бути пронумеровані. Якщо засіб захисту складається з кількох частин, загальний для нього номер потрібно ставити на кожній частині. Засоби захисту, що перебувають в індивідуальному користуванні, також повинні бути зареєстровані в журналі обліку та утримування засобів захисту з зазначенням дати видачі та підписом особи, яка їх отримала.
3.4. Після виготовлення засобів захисту вони повинні підлягати приймально-здавальним (кожен зразок) періодичним та поточним випробуванням відповідно до вимог ГОСТ 16504-81. При експлуатації засоби захисту повинні підлягати періодичним та позачерговим (що проводяться після ремонту) випробуванням.
3.5. Періодичність випробувань засобів захисту:
- гумові діелектричні рукавиці - 1 раз на 6 місяців;
- гумові діелектричні боти - 1 раз на 36 місяців;
- гумові діелектричні калоші - 1 раз на 12 місяців;
- слюсарно-монтажний інструмент з ізолюючими рукоятками - один раз на 12 місяців.
3.6. Розподільні пристрої напругою до 1000 В повинні бути укомплектовані такими засобами захисту:
- ізолююча штанга - за місцевими умовами;
- покажчик напруги - 2 одиниці;
- ізолюючі кліщі - 1 одиниця;
- діелектричні рукавиці - 2 пари;
- діелектричні калоші - 2 пари;
- ізолююча підставка або діелектричний килимок - за місцевими умовами;
- захисні окуляри - 1 пара;
- переносні заземлювачі - за місцевими умовами.
3.7. В електроустановках допускається застосування діелектричних бот та калош.
3.8. Встановлювати накладки на струмопровідні частини, якщо в їх конструкції не передбачені ізолюючі рукоятки та тримачі, необхідно із застосуванням засобів захисту.
3. Засоби захисту необхідно зберігати в закритих приміщеннях. Засоби захисту з гуми, які знаходяться у складському запасі, необхідно зберігати у сухому приміщенні.
3.10. Ізолюючі штанги та кліщі слід зберігати в умовах, що виключають їх прогинання та дотик до стіни, покажчики напруги та електровимірювальні кліщі - в футлярах або чохлах.
3.11. Засоби захисту, які знаходяться в експлуатації, розміщують у спеціально відведених місцях, як правило, біля входу до приміщення, а також - на щитах керування. В місцях зберігання повинні бути гачки або кронштейни для штанг, кліщів, переносних заземлювачів, плакатів, знаків безпеки, а також шафи, стелажі для рукавиць, ботів, калош, рукавичок, захисних окулярів тощо.

4. Вимоги безпеки до акумуляторних установок

4.1. Вибір електронагрівальних пристроїв, світильників, електродвигунів вентиляції і електропроводок для основних
1 допоміжних приміщень акумуляторних батарей, а також встановлення і монтаж вказаного електрообладнання повинні проводитися відповідно до ПУЕ.
4.2. Для зарядних і підзарядних двигунів-генераторів повинні передбачатися пристрої для їх вимкнення у разі появи зворотного струму.
4.3. Шини постійного струму повинні бути споряджені пристроями для постійного контролю ізоляції, що дозволяють оцінювати значення опору ізоляції і діють на сигнал у разі зниження опору ізоляції одного з полюсів до 20 кОм у мережі 220 В, 10 кОм у мережі 110 В, 5 кОм у мережі 48 В і З кОм у мережі 24 В.
4.4. Для акумуляторної батареї слід передбачати блокування, яка не допускає проведення заряду батареї з напругою більше 2.3 В на елемент при вимкненій вентиляції.
4.5. У приміщенні акумуляторної батареї один світильник повинен бути приєднаний до мережі аварійного освітлення.
4.6. Відстані від акумуляторних батарей до опалювальних приладів повинні бути не менше 0.75 м. Ця відстань може бути зменшена при умові вс і оновлення теплових екранів з негорючих матеріалів, що виключають місцеве нагрівання акумуляторів.
Відстань між струмоведучими частинами акумуляторів повинна бути не менше 0.8 м при напрузі вище 65 В до 250 В у період нормальної роботи (не заряду) і 1 м - при напрузі вище 250 В.
4.7. Шини повинні прокладатися на ізоляторах і кріпитися на них шиноутримувачами.
Прогін між опорними точками шин визначається розрахунком на динамічну стійкість, але повинен бути не більше 2 м. Ізолятори, їх арматура, деталі для кріплення шин і підтримуючі конструкції повинні бути електрично і механічно стійкими до тривалої дії парів електроліту. Заземлення підтримуючі конструкції не потребують.
4.8. Приміщення акумуляторної батареї повинне буги:
- розміщене якомога ближче до зарядних пристоїв і розподільного щита постійного струму;
- ізольоване від попадіння до нього пилу, випарувань і газу, а також від проникнення води крізь перекриття;
- легко доступне для обслуговуючого персоналу.
Окрім того приміщення акумуляторної батареї не слід
розташовувати поблизу джерел вібрації і тряски.
4. Вхід до приміщення акумуляторної батареї повинен здійснюватися крізь тамбур. Улаштування входу з побутових приміщень не допускається.
4.10. На дверях повинні бути написи: “Акумуляторна”, “Вогненебезпечно”, “3 вогнем не заходити”, “Палити забо-роняється”.
4.11. При приміщеннях акумуляторних батарей повинна бути окрема кімната для зберігання кислоти, приладдя для приготування електроліту площею не менше 4 кв. м.
4.12. Підлога приміщень акумуляторних батарей повинна бути горизонтальною, на бетонній основі з кислотостійким покриттям (керамічні кислотостійкі плитки із заповненням швів кислотостійким матеріалом або асфальтом).
У разі встановлення стелажів на асфальтовому покритті повинні бути застосовані опорні площадки з міцного кислотостійкого матеріалу. Встановлення стелажів безпосередньо на асфальтове покриття не допускається.
Усередині приміщення акумуляторної батареї і кислотної, а також біля дверей цих приміщень має бути влаштований плінтус із кислотостійкого матеріалу.
4.13. Приміщення акумуляторних батарей, у якому проводиться заряд акумуляторів при напрузі більше 2.3 В на елемент, повинне бути обладнане стаціонарною примусовою припливно-витяжною вентиляцією.
4.14. Вентиляційна система приміщень акумуляторних батарей повинна обслуговувати тільки акумуляторні батареї і кислотну. Викид газів повинен проводитися крізь шахту, яка вища даху будівлі не менше ніж на 1.5 м. Шахта повинна бути захищена від попадання до неї атмосферних опадів. Включення вентиляції до димоходів або до загальної системи вентиляції будівлі не дозволяється.
У разі улаштування примусової витяжної вентиляції вентиляційне усткування повинно відповідати вимогам п.6.6.3.8 цих Правил.
4.15. Відсмоктування газів повинно проводитися як з нижньої, так і з верхньої частин приміщення з боку, протилежного припливу свіжого повітря, на висоті відповідно до вимог п. 6.6.3.46 4.1 цих Правил.
Якщо стеля має виступаючі конструкції або ухил, повинна бути передбачена витяжка повітря відповідно з кожного відсіку або з верхньої частини простору під стелею.
Владимир Заниздра

Основатель сайта Baker-Group.net. Более 25-ти лет опыта в кондитерском производстве. Более 20-ти лет опыта управления. Опыт в организации и проектирования производства с нуля. Сайт: baker-group.net/contacts.html Эл. почта Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Оставить комментарий

Календарь

« Декабрь 2016 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31  

Рекомендуемые материалы