Заготовки фруктів та овочів.Соління, квашення, сушіння, маринади.

Мариновані гриби.Відомо, що у процесі зберігання у свіжому вигляді фруктів і овочів більшість з них в результаті життєдіяльності мікроорганізмів та ферментів швидко псується. Щоб запобігти цьому, вдаються до різних способів консервування. Найпоширеніші з них і найдоступніші в домашніх умовах — соління, квашення, маринування та сушіння, а також консервування за допомогою цукру.
СОЛІННЯ І КВАШЕННЯ
Консервування овочів солінням І квашенням грунтується на утворенні молочної киолоти в процесі бродіння цукру, що міститься в рослинних тканинах, під дією молочнокислих бактерій. Чим більше цукру в овочах та плодах, тим більше утворюється молочної кислоти під час бродіння.
Добавка солі не тільки поліпшує смакові якості готового продукту, а й послаблює розвиток маслянокислих бактерій і посилює консервувальні властивості молочної кислоти.
При низьких температурах ця кислота перешкоджає розвитку інших видів бродіння, тому зберігати солоні та квашені овочі треба в холодному приміщенні. При температурах, нижчих 15°С, молочнокисле бродіння сповільнюється, а при температурах, вищих 22°С, виникає небезпека розвитку гнильних та маслянокислих бактерій, які надають солінням та квашенню неприємних запаху та смаку і, зрозуміло, призводять до їх псування.
Бочки з-під солоних та квашених продуктів треба замочувати на 10—12 діб, 3—4 рази змінюючи воду. Після замочування бочку необхідно перевірити на протікання і в разі потреби відремонтувати. Перед заповненням овочами її слід залити окропом, накрити мішковиною і видержати так протягом 2 год.
Солити слід тільки ті овочі ї фрукти, які в невеликій кількості використовують для приготування різних страв. Оскільки під час засолювання застосовують багато солі, страви, що їх готують з добавкою солоних овочів, не потребують додаткового присолювання.
Квасять найчастіше капусту, огірки та буряки.
Солоні лимони.
З сирої води готують розчин солі такої концентрації, щоб на його поверхні плавало сире яйце (на 750 г води 240 г солі), і цим розсолом заливають цілі, неушкоджені доброякісні лимони.
Солоні кавуни.
Для засолювання беруть стиглі і зелено-стиглі невеликі кавуни. Плодоніжки видаляють, кавуни миють. Щоб прискорити процес бродіння, їх проколюють у 10—12 місцях гострою дерев’яною шпилькою, укладають у бочки і заливають розсолом.
Для приготування розсолу на 10 л води беруть 600—800 г солі залежно від величини кавунів. Бродіння при температурі 3°С триває 25—30 днів. Втрати під час бродіння становлять 6,3 % від маси свіжих кавунів.
Мочені яблука.
Яблука перебирають і миють холодною водою. На дно добре прошпареної і по¬митої бочки кладуть шар листй чорної смородини або вишні, а потім 3—4 шари однакового розміру яблук (плодоніжками догори), далі знову шар листя і так далі до заповнення всієї бочки. Верхній шар яблук також покривають листям. Бочку з яблуками ставлять у холодне місце і заливають суслом або солодкою водою. Яблука покривають дерев’яним кружком, а зверху кладуть гніт невеликої маси.
Замість листя смородини можна використати пшеничну або житню солому, якою вистеляють дно та стінки бочки і прикривають верхній шар яблук.
Щоб приготувати сусло, житнє борошно заливають окропом, солять, добре перемішують, даірть відстоятися і проціджують. На 10 л води беруть 200 г житнього борошна і 50 г солі.
Для приготування солодового сусла на кожні 10 л води беруть 250 г цукру, 50 г солі та 100 відвару солоду, добре перемішують, дають відстоятися і проціджують.
Відвар солоду готують, розчинивши в 1 л води 100 г солоду і прокип’ятивши розчин протягом
10—15 хв.
Щоб приготувати солодку воду, на кожні 10 л води беруть 400 г цукру або 600 г меду, додають 50 г солі, суміш кип’ятять і охолоджують.
Найкращі мочені яблука будуть за умови застосування солом’яної прокладки і солодового сусла.
Солона цвітна капуста.
З кожного відокремленого суцвіття зрізають верхню шкірочку, складають у бочонок, заливають окропом і накривають кришкою. Через 30 хв викладають на сито або решето, а коли вода стече і капуста обсохне, її знову складають у бочонок і заливають розсолом (на 750 г води 240 г солі). Коли він охолоне, капусту накривають дерев’яним кружком і кладуть гніт. Перед споживанням капусту вимочують у воді і варять у великій кількості води.

Квашена капуста.
Добре заквашена капуста — багате джерело вітаміну С, Для квашення найкраще використовувати зимові сорти білоголовкової капусти.

Головки капусти обчищають, миють і шаткують разом з качанчиками, надрізавши останні перед шаткуванням у багатьох місцях. Пошатковану капусту перемішують з приправами. На 10 кг капусти беруть 200 г солі, 20 г кмину та 10 г насіння кропу. Щоб капуста була смачніша, додають ще 250 г шаткованої моркви, 500 г нарізаних четвертинками яблук і 3—4 лаврових листки.
Капусту кладуть в бочку чи якийсь неокислюваний посуд і старанно трамбують. Якщо при цьому виділяється надто багато соку, його зайвину можна видалити. Накладають капусту не до самого верху, щоб сік, який виділятиметься у процесі бродіння, не вилився через вінця. Зверху на капусту кладуть прокип’ячене полотно, а потім добре помитий і відпарений дерев’яний кружок, який притискують чистим каменем.
Посудину з капустою ставлять у прохолодне приміщення, наприклад у погріб з температурою 8— 10°С, для закисання. У перші дні можна кілька разів простромити капустяну масу чистою дерев’яною палицею, що прискорить процес бродіння і вихід газів назовні.
Треба стежити, щоб у період закисання і зберігання поверхня капусти завжди була покрита соком, бо інакше вона швидко запліснявіє і загниє. Якщо виділяється мало соку, слід в капусту долити розсолу (на 1 л кип’яченої води 20 г солі). В міру появи плісені під час зберігання її слід видаляти, при цьому дерев’яний кружок, яким накрито капусту, щоразу мити й ошпарювати, а полотно кип’ятити.
Квашені огірки.
Для квашення придатні здорові, не цілком достиглі огірки (зелені). Їх заквашують у бочках з дерева твердих порід, у керамічному посуді або у скляних банках,
Огірки повинні бути цілі. їх не наколюють і не зрізають з них кінців, як це звичайно роблять, коли хочуть швидко приготувати малосольні огірки.
Призначені для заквашування огірки миють, дають воді стекти і укладають у бочку чи інший посуд (не до верху). На дно, посередині і зверху кладуть спеції (стебла кропу, смужки хріну, листя дуба, вишні або чорної смородини, часник, гірчицю) і заливають розсолом (на 1 л води 50 г солі) так, щоб він цілком покрив їх. Зверху кладуть прокип’ячене полотно, а потім обмитий і ош-парений окропом дерев’яний кружок і пригнічують обмитим каменем. Посудину з огірками на 2—3 дні ставлять у приміщення з температурою 18—20°С, а потім переносять у погріб, де температура 8—10°С.
Огірки весь час повинні бути покриті розсолом. Плісень, що утворюється під час зберігання, періодично видаляють, дерев’яний кружок миють окропом, а полотно час від часу кип’ятять.
Квашені буряки.
Буряковий квас, шо утворюється під час квашення буряків, широко застосовують у домашньому господарстві як корисний і дешевий напій або натуральну кислоту для приготування різних страв.
Здорові коренеплоди столових буряків замочують на кілька годин у теплій воді, потім старанно миють щіткою, споліскують, обчищають і нарізають тоненькими кружечками або пластинками. Підготовлені буряки кладуть у вимиті й ошпарені окропом керамічні горщики або скляні банки, заливають теплою кип’яченою водою і ставлять у тепле місце. Щоб прискорити бродіння, в буряки кладуть кусочок скоринки з житнього хліба. Через 8—7 днів знімають плісень, що утворилась на поверхні, а квас розливають у чисті пляшки і зберігають у сухому прохолодному місці.
Буряки, з яких злито квас, повторно заливають теплою кип’яченою водою, яку зливають через
2 дні, і використовують для приготування різних страв.
Квашені солодкий перець та баклажани.
Для заквашування беруть свіжі не зів’ялі зелені перчини, а баклажани вибирають стиглі, чорно-фіолетового кольору
3 пружною і щільною м’якоттю. Плодоніжки видаляють, а плоди старанно миють, укладають у бочки, перекладаючи кожні 3—4 ряди зеленню естрагону, і заливають розсолом (на 10 л води 700 г солі). Зверху кладуть дерев’яний кружок з невеликим гнітом.
Солодкий зелений перець можна посолити разом з огірками.
МАРИНАДИ
Узимку мариновані плоди та овочі використовують як самостійну закуску і для приготування вінегретів та салатів.
Для маринування користуються оцтовою кислотою, яка запобігає псуванню продуктів. У поєднанні з різними прянощами та цукром оцтова кислота надає маринадам приємного кисло-солодкого смаку.
Маринують плоди та овочі у дубових чи букових бочках або ж у скляних банках. Тару під мариновану продукцію треба старанно помити, а бочки до того ж і прошпарити.
Природні втрати під час маринування плодів та овочів становлять близько 10 % початкової маси. Мариновані плоди та овочі після заливання маринадом треба зберігати у приміщенні з температурою 0—2°С. Процес маринування плодів та овочів закінчується через 2 місяці. Необхідно стежити за температурним режимом, оскільки при високій температурі процес прискорюється, але продукт пліснявіє.
Маринадна заливка.
Маринадну заливку готують у неокислюваному посуді — емальованому або з нержавіючої сталі.
У підготовлену посудину кладуть згідно з рецептурою просіяний цукор, сіль і додають відповідну кількість води, після чого кип’ятять протягом 10—15 хв. Наприкінці кип’ятіння додають прянощі та оцет, після чого заливку прогрівають протягом 20 хв при температурі 90—95°С. Кип’ятити заливку після додавання оцту і прянощів не можна, бо при Температурі 100°С оцтова кислота і ароматичні речовини прянощів швидко вивітрюються.
Наступного дня заливку разом 6 прянощами знову нагрівають до Температури 90—95°С і після охолодження фільтрують крізь тканину. Прянощі, що залишилися на фільтрі, рівномірними порціями додають до плодів та овочів під час укладання їх у тару.
Заливка повинна повністю покривати продукт. Для цього потрібно 10 л заливки на 12 кг продукту, що його маринують.
Високоякісні маринади будуть тоді, коли для їх приготування використовують виноградний,
фруктовий або спиртовий оцет. Для маринування найчастіше застосовують оцтову заливку міцністю 3%. Для її приготування на кожні 10 л потрібно 0,375 л 80%-ної есенції та 9,6—9,7 л води або 5 л 6%-ного оцту та 5 л води.
Додаючи до заливки цукор та сіль, треба відповідно зменшити кількість води. Найчастіше застосовують заливку такого складу: на 10 л заливки 6%-ний оцет- 5 л, вода —4 л, цукор — 800 г, сіль _ 350 г, хрін — 20 г, листя чорної смородини — 20 г, зелень селери та петрушки —40 г, естрагон — ЗО г, кмин — ЗО г, червоний стручковий перець — 1 г, часник — 7 г.
Можна маринадну заливку приготувати і з іншими прянощами, наприклад: на 10 л заливки кориця — 7,5 г, гвоздика — 5 г, бадьян — 4 г, запашний перець —5 г, чорний перець горошком —4 г, лавровий лист—10 г,
Солоно-маринована ріпчаста цибуля.
Дрібні цибулини обчищають, укладають у скляну банку і заливають 10%-ним розчином солі, який через кожні 3 дні треба заміняти новим (15 раз). Через 45 днів цибулю заливають 3%-ним оцтом, і через 4 дні її можна споживати.
Мариновані вишні.
Вишні перебирають, видаляючи при цьому перестиглі, пошкоджені та попсовані і відриваючи плодоніжки. Потім вишні укладають у тару і заливають маринадом.
* На 10 л маринадної заливки: оцет 6%-ний — 2,7 л, вода — 4,2 л, цукор — 3,1 кг, кориця —15 г, гвоздика — 5 г, запашний перець — 6 г, бадьян — 7 г.
Мариновані сливи.
Для маринування відбирають стиглі сливи. Сортуючи, видаляють перестиглі, недостиглі, пошкоджені і зіпсовані. Потім, видаливши плодоніжки, кожну сливу наколюють у кількох місцях, щоб вони не потріскалися і швидше просякнулися маринадом. Підготовлені сливи кладуть у добре помиту й прошпарену тару і заливають маринадом.
* На 10 л маринадної заливки: оцет 6%-ний — 2,6 л, вода — 4,9 л, цукор —2,7 кг,кориця —13 г, гвоздика— 5 г, бадьян—6 г, запашний перець — 5 г.
Маринований виноград.
Виноград перебирають, видаляють пошкоджені, попсовані та недостиглі ягоди, миють, укладають у підготовлену тару і заливають маринадом. У бочках виноград маринують цілими гронами, а в бутлях — ягоди.
* На 10 л маринадної заливки: оцет 6%-ний — 2,9 л, вода —5,7 л, цукор — на смак, кориця — 15 г, гвоздика — 5 г, бадьян —6,5 г, запашний перець — 6 г.
Маринована чорна смородина.
Ягоди перебирають, видаляють пошкоджені, попсовані та недостиглі, а також плодоніжки. Підготовлену смородину опускають на 2—3 хв у киплячу воду, охолоджують у воді, потім перекладають у підготовлену тару і заливають маринадом.
* На 10 л маринадної заливки: оцет 6 %-ний — 2,9 л, вода — 3,8 л, цукор — 3,3 кг; прянощі (за бажанням): кориця—16 г, гвоздика — 6 г, бадьян — 7 г, запашний перець — 7 г.
Мариновані груші.
Плоди звільняють від плодоніжок і чашолистків. Якщо шкірочка груба, плоди обчищають. Груші діаметром до 4 см залишають цілими, а більші розрізають уздовж навпіл і видаляють серцевину. Підготовлені плоди опускають на 6—10 хв (залежно від ступеня їх стиглості, розмірів і помологічного сорту) в киплячу воду, в яку додають лимонну кислоту в кількості 0,1 % ДО об’єму води. Після цього груші інтенсивно охолоджують у воді, кладуть у підготовлену тару і заливають маринадною заливкою.
* На 10 л маринадної заливки: оцет 6%-ний — 2,2 л, вода —5,3 л, цукор — 2,5 кг, кориця —12,5 г, гвоздика — 5 г, бадьян —5 г, запашний перець — 5 г.
СОЛІННЯ І МАРИНУВАННЯ ГРИБІВ
Солоні гриби.
Для соління використовують тільки свіжі гриби, цілі, міцні і неушкоджені, не пом’яті, не перестиглі, не червиві, не забруднені. Перед солінням їх треба старанно розсортувати за розміром, видами і сортами. Солять гриби трубчасті (білі, бабки, червоноголовці, маслюки та моховики) і пластинчасті, які поділяють на дві групи: ті, що містять молочний сік (грузди, рижики, вовнянки, жовті підгрузди, білі підгрузди, білянки, чорнушки, валуї та сироїжки), і ті, що не містять молочного соку (печериці, опеньки, лисички, свинушки). Щоб запобігти потемнінню грибів у процесі обчищення та різання, гриби зразу ж занурюють у холодну воду, розчинивши в ній 10 г кухонної солі та 2 г лимонної кислоти на 1 л.
Існують два способи соління: холодний і гарячий.
Холодним способом солять рижики, грузди, підгрузди, білянки, вовнянки, чорнушки та свинушки. Усі ці гриби, крім рижиків та свинушок, вимочують у холодній воді, щоб усунути гіркоту. Роблять це тільки в холодному приміщенні. Грузди та підгрузди вимочують протягом 2—3 діб, а вовнянки та білянки — 4—5 діб, щодня міняючи воду.
Вимочені гриби кладуть у підготовлену тару, пересипають сіллю кожний шар завтовшки 4—6 см. Солі беруть з розрахунку 4—5 % від загальної маси грибів. Коли тару заповнено, гриби заливають охолодженою кип’яченою водою (не більш як 1 л на 10 кг грибів). Зверху кладуть дерев’яний кружок, а на нього — невеликий гніт і ставлять гриби у прохолодне місце. їсти їх можна через 1,5 місяця після засолювання.
Гарячим способом можна солити всі трубчасті гриби.
Підготовлені гриби кладуть у неокислюваний посуд (емальований чи з нержавіючої сталі), заливають водою і ставлять на вогонь, не перемішуючи до моменту закипання. Коли гриби закиплять, їх обережно перемішують і знімають шумівкою піну. Бабки, маслюки та червоноголовці з моменту закипання варять протягом 10 хв. Зварені гриби відкидають на решето і, коли вода стече, кладуть у підготовлену неокислювану тару (бочки, емальовані відра, бачки з нержавіючої сталі тощо) І заливають підготовленим розсолом. Потім кладуть кришку з невеликим гнітом.
Розсіл готують так. Потрібну кількість води доводять до кипіння, кладуть сіль та лавровий лист, охолоджують і фільтрують крізь тканину. На 5 кг грибів беруть 0,6 л води, 220 г солі та 1 г лаврового листу.
Мариновані гриби.
Маринувати можна білі гриби, маслюки, бабки, рижики, опеньки та сироїжки. Кожний вид грибів маринують окремо. Найкраще маринувати дрібні гриби (цілими), але можна для цього використовувати і більші здорові гриби, розрізавши їх навпіл або на чотири частини.
З призначених для маринування грибів зчищають пісок, підрізають ніжки і старанно миють. У неокислювану (емальовану чи з нержавіючої сталі) каструлю наливають воду з розрахунку не більш як 4 л на 10 кг грибів, додають оцет і сіль за рецептурою, кладуть гриби і ставлять на вогонь. У процесі закипання трохи перемішують і знімають піну. З моменту закипання гриби варять протягом 20—25 хв. Наприкінці варіння додають прянощі. Знявши з вогню, гриби перекладають в інший чистий посуд для охолодження. Охолоджені гриби перекладають у бочонки чи іншу тару для зберігання. Якщо їх кладуть у банки, останні треба закрити пергаментним папером або целофаном і обв’язати, але ні в якому разі не закатувати кришками, оскільки в домашніх умовах під час стерилізації неможливо досягти температури, потрібної для знешкодження шкідливих мікроорганізмів.
* На 5 кг грибів: вода — 0,5 л, оцет 6 % -ний — 150 г, сіль — 200 г, лавровий лист — 1г, кориця — 0,5 г, гвоздика — 0,5 г, чор¬ний перець — 0,5 г.
СУШІННЯ
У домашніх умовах овочі сушать у спеціальній шафі або в печі. Вода, що міститься в овочах у великій кількості, під час сушіння випаровується з них швидшe, ніж з фруктів. Тому вони висихають за 2—5 год залежно від виду овочів і величини кусків.
Підготовлені овочі попередньо прогрівають, зануривши в киплячу підсолену й підкислену лимонною кислотою воду для руйнування ферментів. Це потрібно, щоб зберегти в сухих овочах вітамін С. Крім того, занурення овочів в окріп сприяє вибілюванню їх і прискорює теплову обробку.
Сушать овочі при температурі не вище як 80°С, поступово знижуючи її до 60—70°С. Сушені овочі мають бути пружні і еластичні. Пересушувати їх не слід, бо в такому разі вони погано розбухають під час варіння і втрачають свої смакові якості.
Сушена столова морква.
Для сушіння слід відібрати червону моркву без значної серцевини. Зелену частину головки обрізають, потім моркву сортують за розміром, обчищають, миють і варять у киплячій воді протягом 15—25 хв залежно від розміру. Після охолодження нарізають соломкою, розкладають на ситі і сушать при температурі 65—70°С.
Сушені білі корені.
Білі корені (петрушка, селера, пастернак), призначені для сушіння, повинні бути чисті, правильної форми, з соковитою і щільною м’якоттю. Сушити їх треба кожне зокрема після старанної підготовки.
Корені обчищають, зрізають зелені головки, видаляють пошкоджені місця. Для збереження ароматичних речовин білі корені перед сушінням не бланшують. Підготовлені корені миють, дають стекти воді, нарізають соломкою або кружечками завтовшки 3 мм, розкладають на ситі і вміщують у сушильну шафу з температурою не вище від 60—68°С. За час сушіння сито періодично виймають з шафи для перемішування продукту і вирівнювання шару. Якщо корені нарізані кружечками, її можна сушити при кімнатній температурі в кімнаті або у затінку на повітрі без потрапляння на йих прямого сонячного проміння.
Підготовлені кружечки коренів нанизують на шпагат з інтервалами між ними 0,5 см і сушать, закріпивши низки в натягнутому стані.
Висушені овочі дуже крихкі, тому перед укладанням на зберігання їх треба протягом кількох годин видержати на повітрі, завдяки чому вони стануть еластичними. Зберігати овочі слід у сухому прохолодному приміщенні, в темному місці, при температурі 0—6°С.
Сушена зелень петрушки, селери та кропу.
Зелень для сушіння беруть свіжу, незагрубілу. Видаливши стебла та товсті черешки, зелень нарізають на частини завдовжки 3 см і розкладають на сита. Сушать при температурі 40— 50°С в сушильній шафі. Можна сушити зелень і в кімнаті або просто неба. Для цього підготовлену зелень не нарізають, а в’яжуть у пучки і підвішують на натягнутому шпагаті на відстані 7—10 см один від одного. Коли зелень висохне, її розтирають на крупний порошок і зберігають у прохолодному місці в скляних банках, закритих поліетиленовими кришками.

Сушені гриби.
Для сушіння придатні головним чином трубчасті гриби — білі, червоноголовці, бабки, маслюки, моховики. Найкращі сушені гриби — білі: вони зберігають свої колір, смак і запах. Червоноголовці і маслюки в процесі обробки чорніють і набувають непривабливого вигляду.
Перед сушінням з грибів старанно оббирають хвоїнки, пісок та різне сміття, а сильно забруднені екземпляри миють у холодній воді. Ніжки грибів, призначених для сушіння, обрізають під самою шапкою і сушать окремо.
Сушити гриби можна на осонні, в духовці або в печі. В останньому випадку, щоб забезпечити циркуляцію повітря, треба залишати частково відкритими заслінки та в’юшки. У духовках гриби сушать при напіввідкритих дверцятах.
У міських квартирах гриби можна сушити над газовою плитою при невеликому вогні, підвісивши на висоті 70—80 см металеву решітку, на яку й укладають гриби. Можна вдатися й до такого способу: під стелею кухні натягти сітчасту тканину (тюль, марлю) і на ній в один шар розкласти тонко нарізані гриби. Вони висохнуть через 4—5 днів.
Під час сушіння грибів у духовці треба стежити за температурним режимом: для сушіння
потрібна температура 60—70°С і ніяк не вище 75°С.
Білі гриби перед сушінням слід пров’ялити на осонні, а потім висушити в затінку або в духовці. Сушіння вважається закінченим, коли гриби легко ламаються.
В результаті сушіння вміст води у грибах знижується з 91 до 11—15%. Такі гриби гігроскопічні і швидко вбирають вологу з повітря, а тому зберігати їх треба в сухому приміщенні при температурі 7—10°С. Якщо гриба відсиріли, їх треба негайно підсушити.
Слід мати на увазі, що гриби вбирають сторонні запахи, а тому зберігати їх разом з пахучими продуктами не можна. Зберігати сушені гриби більше року не рекомендується, бо вони втрачають аромат і смакові якості.
Заготовка кропу.
Зелень кропу щільно укладають у банки, пересипаючи кожен шар кропу сіллю, закривають банки пергаментним папером, старанно зав’язують і ставлять для зберігання у прохолодне місце.
Вітамінна суміш. Обчищені корені петрушки та селери, цвітну і савойську капусту, червоні і зелені стручки перцю, моркву, кольрабі, зелень петрушки та селери перепускають через м’ясорубку, солять, перемішують, щільно укладають у банки, закривають пергаментним папером і зав’язують. Однієї ложки такої суміші цілком досить для 4 л непосоленого супу або для приготування соусів чи тушкованих виробів.
Компоненти добирають у такій пропорції: корінь петрушки—1000 г, корінь селери — 250 г, цвітна капуста — 250 г, савойська капуста — 250 г, червоні стручки перцю — 200 г (5 шт.), зелені стручки перцю — 250 г (5 шт.), морква — 250 г, кольрабі — 250 г, зелень петрушки—100 г, зелень селери — 100 г, сіль — 500 г.
Владимир Заниздра

Основатель сайта Baker-Group.net. Более 25-ти лет опыта в кондитерском производстве. Более 20-ти лет опыта управления. Опыт в организации и проектирования производства с нуля. Сайт: baker-group.net/contacts.html Эл. почта Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Оставить комментарий

Календарь

« Декабрь 2016 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31  

Рекомендуемые материалы