ВИМОГИ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ
1. Загальні вимоги
1.1. Пожежна безпека підприємства повинна відповідати вимогам Закону України Про пожежну безпеку, Правил пожежної безпеки в Україні та вимогам відповідних нормативних актів.
1.2. Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств.
Забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на їх керівників і уповноважених ними посадових осіб, відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного та інженерного устаткування, утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту. Обов’язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту повинні бути відображені у відповідних посадових документах (функціональних обов’язках, інструкціях, положеннях тощо).
На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим згідно з п. 3.3. Правил пожежної безпеки в Україні.
Забезпечення пожежної безпеки при проектуванні, будівництві, розширенні, реконструкції та технічному переоснащенні підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації.
1.3. Власник підприємства зобов’язаний:
— розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки, розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють в межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;
— впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;
— забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;
— організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;
— у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, необхідно вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;
— утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв’язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;
— створювати, у разі потреби, відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;
— подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об’єктів і продукції, що ними виробляється;
— здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення і гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики ;
— своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;
— проводити службове розслідування випадків пожеж.
1.4. У кожному підрозділі (цеху, майстерні, лабораторії чи іншому приміщенні) повинна бути опрацьована інструкція щодо заходів пожежної безпеки і схема евакуації людей з приміщення, затверджена власником, вивчена в системі виробничого навчання та вивішена на видному місці.
1.5. У будівлях, як правило, необхідно передбачати оповіщення про пожежу. Спосіб оповіщення (технічні засоби чи організаційні заходи) визначається в залежності від призначення будівлі та її об’ємно-планувального та конструктивного рішення.
1.6. У виробничих, адміністративних і побутових будівлях підприємства не дозволяється:
а)виконувати прибирання приміщень з використанням бензину, гасу та інших легкозаймистих та горючих рідин;
б)оббивати стіни машинописних бюро, службових кабінетів, обчислювальних центрів та подібних приміщень горючими тканинами, непросоченими вогнезахисними сумішами;
в)відігрівати трубопроводи у разі їх замерзання паяльними лампами або іншими засобами з застосуванням відкритого вогню;
г)проводити перепланування приміщень без узгодження з органами державного пожежного нагляду.
1.7. Всі речовини, що зберігаються (застосовуються) на підприємствах, повинні мати показники їх пожежної небезпеки за ГОСТ12.1.044-89 з вказівкою вогнегасильних речовин, які слід застосовувати при гасінні. Застосування матеріалів і речовин, на які відсутні показники пожежної небезпеки, не дозволяється.
2. Протипожежне водопостачання, пожежна
техніка і засоби зв’язку
2.1. Водопровідна мережа, на якій встановлюється пожежне обладнання, повинна забезпечувати необхідний напір та пропускати розраховану кількість води з метою пожежогасіння. При недостатньому напорі на об’єктах повинні встановлюватись насоси-підвищувачі.
Тимчасове відключення ділянок водопровідної мережі з встановленими на них пожежними гідрантами або кранами, а також зменшення напору в мережі нижче потрібного допускається за умовою повідомлення про це пожежної охорони.
2.2.При наявності на території підприємства або поблизу нього природних водоймищ (рік, озер, ставків) повинні бути обладнані під’їзди і пірси для встановлення пожежних автомобілів і забору води будь-якої пори року.
2.3.За пожежними резервуарами, водоймами, водопровідною мережею і гидрантами, спрінклерними, дренчерними і насосними установками повинен здійснюватися постійний технічний нагляд, що забезпечує їх справний стан і постійну готовність до застосування у разі пожежі чи займання.
Відновлення протипожежного запасу води в резервуарах, витраченої під час гасіння пожежі або в інших випадках, слід виконувати в термін:
— 24 години — на промислових підприємствах з приміщеннями категорій А, Б, В;
— 36 годин — на промислових підприємствах з приміщеннями категорій Г, Д, В;
— 72 години — на сільськогосподарських підприємствах.
2.4. У випадку проведення ремонтних робіт або відключення ділянок водопровідної мережі, виходу з ладу насосних станцій, несправності спрінкперних і дренчерних установок, витікання води з пожежних водойм необхідно терміново сповістити про це пожежну охорону.
2.5. Під’їзди і підходи до пожежних водойм, резервуарів і гідрантів повинні бути завжди вільними. Біля місця розташування пожежного гідранта повинен бути встановлений світловий або флуоресцентний покажчик з нанесеним літерним позначенням ПГ, цифровим позначенням відстані у метрах від покажчика до гідранта і внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах.
Біля місця розташування пожежної водойми повинен бути встановлений світловий або флуоресцентний покажчик з нанесеним літерним позначенням ПВ, цифровими позначеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, що можуть бути одночасно встановлені на майданчику біля водойми.
2.6. Кришки люків колодязів пожежних підземних гідрантів повинні бути очищені від грязі, льоду і снігу, а стояк звільнений від води. Взимку пожежні гідранти повинні утеплюватись для запобігання промерзанню.
2.7.Пожежні гідранти та крани повинні не рідше одного разу на шість місяців підлягати технічному обслуговуванню і перевірятися на роботоздатність шляхом пуску води.
2.8. В приміщенні пожежної насосної станції повинні бути вивішені:
— загальна схема протипожежного водопостачання;
— схеми спрінклерних і дренчерних установок підприємства і інструкції з їх експлуатації. На засувках і пожежних насосах-підвищувачах повинно бути вказано їх призначення.
2.9. Насосна станція повинна мати телефонний зв’язок або сигналізацію, що зв’язує її з пожежною охороною підприємства обо міста (района).
2.10. Пожежні насоси водонасосної станції підприємства повинні утримуватися в постійній експлуатаційній готовності і перевірятися на створення потрібного напору шляхом пуску не рідше одного разу на місяць (з відповідним записом у журналі).
2.11. Пожежні крани внутрішнього протипожежного водопроводу в усіх приміщеннях необхідно обладнати рукавами та стволами, які повинні знаходитись в опломбованих шафах.
Пожежні рукави повинні бути сухими, скоченими і підключеними до кранів і стволів.
На дверцятах шафи пожежного крана повинні бути вказані: літерне позначення ПК, порядковий номер пожежного крана, номер телефону найближчої пожежної частини.
2.12. Виробничі, адміністративні, складські і допоміжні будівлі та приміщення повинні бути забезпечені засобами гасіння пожеж та зв’язку (пожежна сигналізація, телефони) для негайного виклику пожежної допомоги у випадку виникнення пожежі.
2.13. Усі види пожежної техніки та протипожежного устаткування, що застосовуються для запобігання пожежам і їх гасіння, повинні мати державний сертифікат якості.
Відповідальність за утримання та своєчасний ремонт пожежної техніки та устаткування, засобів зв’язку і пожежогасіння покладається на власника підприємства. Вогнегасники і засоби виклику пожежної допомоги, що знаходяться у виробничих приміщеннях, лабораторіях і складах, передаються під відповідальність (збереження) керівників цехів, складів та інших посадових осіб.
2.14. Використання пожежної техніки для потреб, що не пов’язані з навчанням пожежних формувань та пожежогасінням, не дозволяється.
При аваріях і стихійних лихах застосовувати пожежну техніку дозволяється за наявності дозволу органів пожежного нагляду.
2.15. Виїзна пожежна техніка (пожежні автомобілі, мотопомпи) і пожежне обладнання повинні знаходитись в справному стані згідно з вимогами п.п.6.4.5. — 6.4.7. Правил пожежної безпеки в Україні. Для їх зберігання повинно бути обладнане спеціальне опалюване приміщення (пожежне депо, бокс).
Для зазначення місця знаходження пожежної техніки і вогнегасних засобів повинні застосовуватись вказівні знаки за ГОСТ 12.4.026-76, які розміщуються на видних місцях на висоті 2-2.5 м як у приміщенні, так і назовні.
2.16. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих приміщеннях, на території підприємства, як правило, повинні встановлюватись спеціальні пожежні щити.
2.17. Контроль за утриманням і готовністю до дії вогнегасників та інших засобів гасіння пожеж, які знаходяться в цехах, складах, майстернях, лабораторіях, здійснює начальник пожежної охорони або добровільної пожежної дружини підприємства.
2.18. Порядок розміщення, обслуговування та застосування вогнегасників повинен дотримуватись у відповідності з вказівками інструкцій підприємств-виготовлювачів, чинних нормативнотехнічних документів, а також з такими вимогами:
— не допускається зберігання і застосування вогнегасників з зарядом, що включає галоїдовуглеводневі сполуки, в непровітрюваних приміщеннях площею менше 15 кв. м;
— не дозволяється встановлювати вогнегасники на шляхах евакуації людей з приміщень, що захищаються, за винятком розміщення вогнегасників у нішах;
— вогнегасники повинні розміщуватись на висоті не більше 1.5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані не менше 1.2 м від краю дверей при їх відчиненні;
— конструкція і зовнішнє оформлення тумби або шафи для розміщення вогнегасників повинні бути такими, щоб можна було візуально визначити тип вогнегасників, що в них зберігаються.
Вогнегасник повинен встановлюватися таким чином, щоб інструктивний напис на його корпусі лишався видимим.
2.19. Відповідальність за своєчасне і повне оснащення підприємства вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання правилам користування вогнегасниками несуть власники підприємств або орендарі згідно з договором оренди.
3. Вимоги пожежної безпеки до технологічного
устаткування
3.1. Технологічне устаткування за нормальних режимів роботи повинно бути пожежооезпечним. На випадок небезпечних несправностей і аварій необхідно передбачити заходи, що обмежують масштаб та наслідки пожежі.
3.2. З обслуговуючим персоналом підприємств повинні бути вивчені характеристики пожежної небезпеки речовин та матеріалів, що застосовуються або виробляються (отримуються), та характеристики пожежонебезпечного технологічного устаткування, яке застосовується на підприємстві.
Застосовувати у виробничих процесах і зберігати речовини та матеріали з невивченими параметрами щодо пожежної і вибухової небезпеки не дозволяється.
3.3. Технологічне устаткування, апарати, трубопроводи, арматура, в яких циркулюють речовини, що виділяють вибухопожежонебезпечні пари, гази та пил, повинні, як правило, бути герметичними.
3.4. Не дозволяється виконувати виробничі операції на устаткуванні, установках та верстатах з несправностями, які можуть викликати загоряння та пожежу, а також при відключенні контрольно-вимірювальних приладів, за допомогою яких визначаються встановлені режими температури, тиску, концентрації горючих газів, парів і інші технологічні параметри.
3.5. Гарячі поверхні трубопроводів та устаткування в приміщеннях, в яких вони викликають небезпеку займання матеріалів або вибуху газів, парів рідин або пилу, повинні ізолюватися негорючими матеріалами для зниження темпе¬ратури поверхні до безпечної величини.
3.6. Для контролю за станом повітряного середовища у виробничих та складських приміщеннях, в яких застосовуються або зберігаються речовини і матеріали, здатні утворювати вибухонебезпечні концентрації газів і парів, повинні встановлюватися автоматичні газоаналізатори.
При відсутності газоаналізаторів, що серійно виготовляються, повинен здійснюватися періодичний лабораторний аналіз повітряного середовища.
3.7. В пожежонебезпечних цехах і на устаткуванні, що створює небезпеку вибуху або займання, у відповідності з вимогами ГОСТ12.4.026-76 повинні бути вивішені знаки, що не дозволяють користування відкритим вогнем, а також попереджають про дотримання обережності при наявності займистих та вибухових речовин.
4. Евакуація людей із приміщень і будівель
4.1. Евакуаційні шляхи повинні забезпечувати безпечну евакуацію всіх людей, які знаходяться в приміщеннях будівель, через евакуаційні виходи.
У будівлях та спорудах, що мають два поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб, повинні бути розроблені і вивішені на видному місці плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі.
4.2. Кількість евакуаційних виходів з будівель з кожного поверху і з приміщень слід приймати згідно з вимогами відповідних нормативних актів, але не менше двох.
4.3. Ліфти та інші механічні засоби транспортування людей не дозволяється вважати шляхами евакуації.
4.4. Ворота для залізничного рухомого складу, а також розсувні та шторні ворота для будь-якого виду транспорту не вважаються за евакуаційні виходи.
4.5. Кількість евакуйованих з санітарно-побутових приміщень повинна відповідати чисельності працюючих у зміну; з залів їдалень, зборів і нарад — за кількістю місць в залах, збільшеному на 25 %.
4.6. У виробничих і адміністративних будівлях підприємств не дозволяється встановлювати на шляхах евакуації виробниче устаткування, розміщувати готову продукцію, матеріали тощо.
4.7. В загальних коридорах влаштування вбудованих шаф, за винятком шаф для комунікацій і пожежних кранів, не допускається.
4.8. На шляху евакуації не допускається опорядження стін і підлоги з горючих матеріалів.
4.9. Влаштування гвинтових сходів, забіжних сходинок, розсувних та підйомних дверей і воріт, а також обертових дверей і турнікетів на шляхах евакуації не допускається.
4.10. У вестибюлях допускається розміщення кімнат охорони, відкритого гардеробу і торгівельних лотків.
4.11. Евакуаційні виходи не допускається передбачати через приміщення категорій А і Б і тамбур-шлюзи при них, а також через виробничі приміщення в будівлях, ІІІб; IV; ІVа і V ступенів вогнестійкості .
Допускається передбачати один евакуаційний вихід через приміщення категорій А і Б з приміщень на тому ж поверсі, в яких розміщене інженерне устаткування для обслуговування вказаних приміщень і в яких виключено постійне перебування людей, якщо відстань від найвіддаленішої точки приміщення до евакуаційного виходу з нього не перевищує 25 м.
З кожного приміщення категорії В площею понад 1000 кв. м слід передбачати не менше двох виходів (дверей). Виходи повинні розміщуватися так, щоб виключались глухі кути, що перевищують 25 м.
4.12.Як другий вихід з другого та вище розташованих поверхів виробничих будівель висотою до ЗО м від планувальної позначки землі до відмітки підлоги верхнього поверху допускається передбачати зовнішні металеві сходи у відповідності з вимогами п.2.59. СНиП 2.09.02-85, якщо чисельність працюючих на кожному поверсі (окрім першого) найчисельнішої зміни не перевищує:
— 15 чол. — в багатоповерхових будівлях з приміщеннями будь-якої категорії;
— 50 чол. — в двоповерхових будівлях з приміщеннями категорії В;
— 100 чол.- в двоповерхових будівлях з приміщеннями категорій Г і Д.
4.13. Допускається передбачати один евакуаційний вихід:
а) з будь-якого поверху виробничих будівель І і II ступеня вогнестійкості з кількістю надземних поверхів не більше чотирьох з приміщеннями категорії Д при чисельності працюючих в найчисельнішій зміні на кожному поверсі не більше п’яти і площі поверху не більше 300 кв. м;
б)із приміщення, розташованого на будь-якому поверсі (крім підвального і цокольного), якщо цей вихід веде до двох евакуаційних виходів з поверху, відстань від найвіддаленішо- го робочого місця до виходу із приміщення не перевищує 25 м і чисельність працюючих найчисельнішої зміни не перевищує:
5 чол. — в приміщенні категорій А,Б;
25 чол. — » категорії В;
50 чол. — » категорій Г,Д;
в) із приміщень категорії Д площею не більше 300 кв. метрів і при чисельності працюючих найчисельнішої зміні не більше п’яти, розташованого на будь-якому поверсі (окрім першого), на зовнішні металеві сходи у відповідності з вимогами п.2.59 СНиП 2.09.02-85. Огороджуючі конструкції сходів повинні бути негорючими. При цьому відстань від найвіддаленішого робочого місця до виходу на сходи не повинна перевищувати 25 м.
4.14. Евакуаційні виходи з виробничих приміщень, розташованих на антресолях і вставках (вбудуваннях) в одноповерховій будівлі І, II, ІІІа ступеня вогнестійкості і передбаче¬них для розміщення інженерного устаткування споруд, при відсутності в них постійних робочих місць, допускається передбачати на внутрішні відкриті металеві сходи, які розташовані в приміщеннях категорій Г і Д і відповідають вимогам п.2.59 СНиП 2.09.02-85.
При цьому відстань від найвіддаленішої точки приміщення з інженерним устаткуванням до евакуаційного виходу із будівлі не повинна перевищувати значень, встановлених в табл.2 СНиП 2.09.02-85. Допускається передбачати один вихід (без влаштування другого) на внутрішні або зовнішні відкриті металеві сходи з вказаних приміщень,в яких відстань від найвіддаленішої точки приміщення до виходу на сходи не перевищує 25 м.
4.15. Евакуаційні виходи із підвалів з приміщеннями категорій Г і Д допускається влаштовувати у приміщення категорій Г і Д, розташовані на першому поверсі. Евакуаційні виходи із підвалів з приміщеннями категорій В слід, як пра¬вило, передбачати через відособлені сходові клітки, які мають вихід безпосередньо назовні. Допускається використання загальних сходових кліток з улаштуванням відособленого виходу зі сходової клітки назовні, відокремленого на висоту одного поверху глухою протипожежною перегородкою 1-го типу.
Виходи з підвалів з приміщеннями категорій В, Г і Д слід передбачати поза зоною дії підйомно-транспортного устаткування.
4.16. Евакуаційні виходи із підвалів з приміщеннями, категорій В, що не прилягають до зовнішніх стін, допускається передбачати на перший поверх з приміщеннями категорій
Г і Д. При цьому сходи для виходу на перший поверх повинні бути огороджені протипожежними перегородками, у підвалі перед сходами слід передбачати тамбур-шлюзи з підпором повітря при пожежі не менше 20 Па (2 кгс/кв. м).
4.17. Евакуаційні виходи зі сходових кліток, розташованих у вбудуваннях і вставках висотою не більше чотирьох поверхів з виробничими приміщеннями категорій Г і Д, допускається передбачати через приміщення категорій Г і Д назовні за умови розташування виходів по обидві сторони вбудувань і вставок (якщо вбудування і вставки розділяють будівлю на ізольовані частини).
4.18. Ширину евакуаційного виходу (дверей) необхідно приймати в залежності від загальної кількості людей, що евакуюються через цей вихід, та кількості людей на 1 м ширини виходу (дверей), встановленого табл.4,5 СНиП 2.09.02-85.
Ширина шляхів евакуації повинна бути не менше -1м, дверей — не менше 0.8 м.
Якщо двері відчиняються з приміщень до загальних коридорів, як ширину евакуаційного шляху коридором слід приймати ширину коридора, зменшену:
— на поло вину ширини полотна дверей — при однобічному розташуванні дверей;
— на ширину полотна дверей — при двобічному розташуванні дверей.
Висота проходу на шляхах евакуації повинна бути не менше 2 м.
4.19. Двері на шляхах евакуації повинні відкриватись у напрямку виходу з будівлі.
Двері на балкони, лоджії (за винятком дверей, які ведуть до повітряної зони незадимлюваних сходових кліток 1-го типу) та на площадки зовнішніх сходів, призначених для евакуації, двері з приміщень з одночасним перебуванням не більше 15 чол., двері з комор площею не більше 200 кв. м і санітарних вузлів допускається відчиняти усередину приміщень.
4.20. Висота дверей на шляхах евакуації повинна бути не менше 2 м.
Висоту дверей і проходів, які ведуть в приміщення без постійного перебування в них людей, а також в підвальні, цокольні і технічні поверхи, допускається зменшити до 1.9 м, а дверей, що являють собою виходи на горище або безгорищне покриття, — до 1.5 м.
4.21. У підлозі на шляхах евакуації не допускаються перепади висот менше 0.45 м і виступи, за винятком порогів в дверних прорізах. В місцях перепаду висот слід передбачати сходи з числом сходинок не менше трьох або пандуси з похилом не більше 1:6.
4.22. Відстань по коридору від дверей найвіддаленішого приміщення площею не більше 1000 кв. м до найближчого виходу назовні або до сходової клітки не повинна перевищувати значень, наведених у табл. З СНиП 2.09.02-85.
При розміщенні на одному поверсі приміщень різних категорій відстань по коридору від дверей найвіддаленішого приміщення до виходу назовні або в найближчу сходову клітку визначається за більш небезпечною категорією.
4.23. Відстань від найвіддаленішого робочого місця до найближчого евакуаційного виходу із приміщення безпосередньо назовні або в сходову клітку не повинна перевищувати значень, наведених в табл. 2 СНиП 2.09.02-85.
Евакуаційні виходи повинні розміщуватись розосереджено. Найменшу відстань І між найвіддаленішими один від іншого евакуаційними виходами з приміщень слід визначати за формулою:
L ˃1,5√П де п — периметр приміщення.
Виходи з підвалів і цокольних поверхів слід передбачати безпосередньо назовні, якщо інше не передбачене відповідними розділами будівельних норм.
4.24. Відстань від найвіддаленішої точки на площадках і етажерках до найближчого евакуаційного виходу з будівлі слід приймати за табл. 2 СНиП 2.09.02-85 з урахуванням довжини шляху по відкритих сходах з площадки і етажерки, що приймається рівним потроєній висоті маршів.
Евакуаційні виходи з площадок і етажерок, площа яких перевищує 40% площі поверху, слід передбачати через сходові клітки.
4.25. Зовнішні евакуаційні двері будівель не повинні мати замків, яких не можна було б відкрити зсередини без ключа.
Двері сходових кліток, що ведуть до загальних коридорів, двері ліфтових холів і тамбур-шлюзів повинні мати пристрої до самозакриття і ущільнення у притулах і не повинні мати запорів, які б перешкоджали їх відкриванню без ключа.
В будівлях висотою більше чотирьох поверхів вказані двері повинні бути глухими або з армованим склом.
Ширина зовнішніх дверей сходових кліток та дверей до вестибюлю повинна бути не меншою розрахункової ширини сходового маршу.
Двері сходових кліток у відчиненому положенні не по¬винні зменшувати розрахункової ширини сходових площадок і маршів.
4.26. Ширина маршу сходів повинна бути не менше ширини евакуаційного виходу (дверей) на сходову клітку.
Ширина сходових площадок повинна бути не менше ширини маршу, а перед входами до ліфтів з двостулковими дверима — не менше суми ширини маршу і половини ширини дверей ліфта, але не менше 1.6 м.
Поміж маршами сходів слід передбачати зазор шириною не менше 0.05 м.
4.27. Улаштування отворів (за винятком дверних) у внутрішніх стінах сходових кліток не допускається.
У світлових отворах сходових кліток, заповнених склоблоками, слід передбачати фрамуги, які відчиняються, площею не менше 1.2 кв. м на кожному поверсі.